«Ми нормальні люди, просто бачили трохи друге, — каже ветеран, старший солдат Сергій Коц. — Наплакався… Ти плачеш вдома десь в подушку, щоб ніхто не бачив».
Дмитро Щербак, ветеран, матрос розповідає: «Зараз починаються кадри війни у мене в голові, якісь такі флешбеки, знаєте… І іноді не можу заснути довго. А так… Вдень нормально, Тільки на вечір нагрібає. І сльози інколи нагрібають. Дозволяю собі таку слабинку, але коли ніхто не бачить».
«Я поки собі дати раду не можу, — зізнається ветеранка, бойова медикиня Олеся Конопелько, — З війни ніхто тою людиною, якою він туди йшов, не повернеться. Ми всі повертаємося зовсім другими людьми. І, на жаль, це не завжди те, що ти хотів би бачити в собі».
Якщо травматичний досвід не пропрацьований, мозок діє так, ніби загроза досі присутня — навіть через місяці чи роки після того, як сталася певна подія. Всередині нас формується міцний зв’язок між емоційними спогадами і зовнішніми подразниками — візуальними образами, звуками, запахами чи смаками.
Так формуються тригери, які нагадують кнопки: якщо натиснути одну з них, нас «накриває» — ми переживаємо травматичний досвід знову. Найкращий спосіб позбутися тригерів — пропрацювати цей досвід зі спеціалістом.
Якщо часом «накриває», попросіть про допомогу у відновленні, яке ви вже почали. Поділіться контактами зі знайомими ветеранами та ветеранками.
- 0 800 33 20 29 — Гаряча лінія кризової підтримки Українського ветеранського фонду
- 063) 64 64 991 / vvybir.org.ua — ГО «Вільний вибір», психологічна підтримка та реабілітація
- Мобільний застосунок «База» — психологічна самодопомога для ветеранів та ветеранок veteranhub.com.ua — ветеранська спільнота
- Veteran Hub, підтримка, психологічні та юридичні консультації
- mentalhelp.com.ua — онлайн-платформа безоплатної професійної психологічної допомоги